Хаимович пробуется в КПСС

Мишко Хоменко, а насправді,
Як древо роду потрусить,
То буде. Мойша Хаїмовіч,
Не знав, як далі в світі жить,
Надумав в партію вступить:
Він вивчив з*їзди, всякі дати,
Талмути Маркса став читати:
Знав точно, щоб його грім вбив,
Що Ленін, більше ніж Інессу,
Разлів і партію любив,
Льовку Бронштейна, добре знав,
Ілліч сам шльондрою назвав,
А Йоська-син чоботаря,
Загнав страну всю в лагеря,
Лаврентій-чистий син народу,
Усі кінці ховав у воду,
Микита не був боягузом-
В сибірі сіяв кукурудзу,
А Ленчик пить стране давал,
Весь мир в засос он целовал,
Андропов мало що добився,
Черненко вмер, ще не родився,
Мишко і Рая, перестройка,
В конюшні здохла їхня тройка,
Знав Мойша всіх партійних босів
І не боявсь любих вопросів,
Прийшов в райком, чуть почекав,
Перед бюро, як свічка став,
Що там вони його питали,
Про то ми з Ізьою не знали,
Накрили стіл, що мали їсти,
Ждем, з партбілетом комуніста,
По сто смикнули-красота,
В дверях наш Мойш-Ісус з хреста
-О, зохен вей, шо говорить,
Мене, поверьте, иудеи,
Таки, сумели уличить,
Спросили, было ж так давно,
-Ну, Хаимович, признавайся,
Играл, на свадьбе у Махно,
А Изя,
-Мойши, в Цилю мать,
Ты шо, не мог им там соврать,
Пустить в глаза партийной пыли,
-Изек, ну как я мог соврать:
Они же, б***и, все там были