Приснись же мне... Наталья Суркова

«Наснись менi...» (Наталья Суркова)

Приснись же мне, и я тебе приснюсь,
И можно всё – слова и поцелуи…
Испитая до дна, слезой сорвусь,
Зови меня – и снова оживу я.

Свернешь листы, потушишь тихо свет,
От фонаря объятьями укроешь…
Зиме наперекор и мне в ответ
Щекою пальцы ледяные тронешь.

И нам не надо думать, что и как
В молве родных и сплетнях посторонних,
Любить мы будем жарко… просто так,
Меж чередой нашедшего бессонья.

А утром – словно было и прошло.
Тебе приснилось, да и мне лишь снится.
К постылому вернусь – тебе назло,
А ты к своей – не в силах объясниться.


***

Оригинал:

Наснись мені, а я тобі наснюсь.
І можна все: слова, цілунки, зорі...
І як на сльози, випита, зірвусь,
моє ім'я мільйон разів повториш...

Згорнеш листи і тихо вимкнеш бра.
Від ліхтаря обіймами закриєш.
У вікна заглядатиме зима -
ти пальці крижані мої зігрієш...

І нам не треба знати, що і як
про нас говорять рідні і сторонні.
Ми будемо кохатись. Просто так...
До чергового нападу безсоння...

А прийде ранок - наче й не було...
Мені наснилось.
              І тобі наснилось...
До іншого горнусь - тобі назло.
А ти до неї: зважитись несила...

http://stihi.ru/2010/12/01/6987