Чи то збіг життя-творіння?
Наше тимчасове порозуміння…
Що Ти – Чоловік-Мій-Коханий,
Ти – такий Бездоганний!
А я твоя наречена - фата-моргана,
Та тільки я вже занадто довго нецілована,
Чекаю на тебе, як сумна царівна…
Коли я буду знову радісна?
Чи то можливо я приречена?
Коли зникає та наївна дівчина,
Якою я була ще донедавна…
Та досі довго нецілована…
А поцілованою – тобі зрадивши – сама зостаюсь зраджена,
Та після зради, я вже Не Твоя, нестримна жінка запальна…
Лишатимусь, німим важким подихом – фата-моргана…
Нінащо не здатна. Неспроможна.
Але завжди, Твоя улюблена, чуйна, кохана дружина…
Занадто довго нецілована…
в дверто
© Copyright: Ольга Нью, 2011
Свидетельство о публикации №111011900772
Свидетельство о публикации №111011900772
Рецензии