В очах вогневі стоять сльози,
І біль наскрІзь мене пронза.
Я розплету у нічку коси;
Стоятиме тонка лоза.
Лозою тою двічі,з жалем,
По спині,очі заховав,
Мене відлупить рідна мати,
Та по заслузі;Бог казав*
Та я ж невинна, наречена,
Дівчина зовсім молода.
Мені порадила хрещена,
А я лиш згодоньку дала.
Мені здавалося- так треба,
Мені здавалося-любов.
Я з ним була така весела,
Грала молодая кров.
Нехай йому теперь не спиться.
Нехай же він пережива.
Мені й одненькою сидиться.
І краще буду я одна!
Одненька
© Copyright: Дарья Станиславская, 2011
Свидетельство о публикации №111011807375
Свидетельство о публикации №111011807375
Рецензии