Ну ось!Скiнчились цi три днi
I я з квитком в руках чекаю потяг,
Але чомусь так сумно,прикро так менi,
Що на собi я ладна рвати одяг.
З тобою залишитись хочу я понад усе
Наповнити життя твое собою
Та ти мовчиш,мене ти садиш на цей рейс
Ти зрозумiти дав,що я одна,що не з тобою
Я зазираю у твоi блакитнi очi
З надiею побачити у них бажання,
Але я знаю,ти мене не хочеш
В твоiх очах говорить лиш мовчання...
I я поiду знов туди до дому,
А ти лишишся тут з своiм життям.
Чому так?Менi досi не вiдомо.
Ми iдем в рiзних потягах i по своiм путям...
Потяг
© Copyright: Анна Мищенко, 2011
Свидетельство о публикации №111011804507
Свидетельство о публикации №111011804507
Рецензии