Памятник
Я пам'ятник собі купив, та шось невдалий.
До нього не веде ні стежка, ні тропа,
І слухи про міня продвинулись не далі
Ніж до місцевого сільпа.
Нетихим словом злим назвуть мене піїти,
У них на це ше й як повернецця язик.
Ним будуть мене звать усі дорослі, й діти,
І навіть друг степів калмик.
Недовго буду я подобатись народу,
Бо не зробив йому нічо за все життя,
А в кризисну добу руками лиш розводив
І ше казав: "Якби ж знаття..."
А коли я помру, ніхто мене не спомне,
Мій прах переживе всі мої надбання,
Вєк слави не відать, і біографій тони
Вже не напишуть про міня.
То ж, музо, не сумуй і більше посміхайся
Та скарг і пропозицій надто не збирай,
Веління щучого ніколи не чурайся
І справ із дурнями не май.
Свидетельство о публикации №111011801239
Онук,сусiд i кум,
Бо е нехiле завзяття
Та ще й нехiлий ум.
В сiльпi не раз заголосять
Баби з дiвками в унiсон,
Що куплять пам'ятникiв з п'ять,
Аби почуть:"Я в вас влюбльон..."
З повагою та найщирiшими побажаннями,
:в
Клавдия Виноградова 2 25.08.2014 22:16 Заявить о нарушении