Вона вплітала мрії в волосся,
Воно світилось сяйвом шаленим.
Здавалось золотисте колосся
Єдналося з волошковим небом.
Кохання робило безмежним
Їх світ з парубком карооким .
В країні їх незалежній
Віщали їм вічність пророки.
Ранком він кинувся в ноги
І просив більше не заплітати.
Своє волосся, бо то є дорога,
Не треба життя напрям міняти.
Вона не послухала хлопця ,
А жалкувала вже після.
Коли вже не стало волосся,
Коли чужа хиталась колиска.
Патрioтично
© Copyright: Иулианна Июлева, 2011
Свидетельство о публикации №111011709423
Свидетельство о публикации №111011709423
Рецензии