Нав яно

Проста дівчина із сумними очима, що в тебе на думці? Про що мрієш кожну хвилину? Людям набридло говорити тобі "Усміхнися вже нарешті", чекаючи вимушеної посмішки...
Вона шукає порожніх вулиць, щоб було поменше гамору, вставляє навушники в вуха і на повну потужність слухає Ромса "Чорними рядками". Мимохідь випливають спогади і на очі навертаються сльози. Сльози відчаю, переживань, нездійсненних мрій, любові... Дехто скоса поглядає і каже: "Слабачка", а дехто з захопленням думає: "Вона не соромиться своїх сліз, яка ж вона сильна".
Сильна..."Я сильна" - вона повторювала це щодня, з вірою дивлячись у дзеркало. "Я сильна, я впораюсь" - ці слова, наче девіз, йшли з нею день у день,  аж поки вона не побачила його. Та це був міраж. Мрія, яка розтанула в повітрі. Її вкрала та, що переступила через себе..А вона не змогла. Не змогла побороти гордість і підійти, не змогла сказати, що та смс була присвячена саме йому...
І яка ж вона після цього сильна? Якщо вона кожну ніч засинає в ліжку, уявляючи його біля себе, просинаючись тільки з думками про нього...Вона його любить... Але зробити більш нічого не може... І лише спогади кожної хвилини не дають їй спокою, повторюючись і повторюючись приспівом:
"Чорними рядками, я розкажу печаль серця свого,
Білими квітками, я постелю твою дорогу.
Чорно-білі фото, хай залишаються на згадку
У твоїм альбомі"...

22 июня 2010 года