20:30
«А»:
Я мислю, відчуваю, знать - існую,
Неначе в іншім просторі і часі,
Ті самі гори, чорні темні хмари
Заполонить на зиму землю ласі.
Проміння сонця променем-стрілою
Нанизують на золото веселку,
Сліпучі блискавиці надо мною
Малюють полотно, трохи веселе.
Існую я, моє смиренне тіло
Тобі покірне і таке слухняне,
Я подумки керую ним уміло,
У мить найпершу нашу, чи останню.
І я люблю, любов моя безмежна,
У ній одній вбачаю існування,
Я буду дуже вірна, обережна,
Як треба, задушу в собі бажання.
Я мыслю, чувствую, а значит - я живу. укр
© Copyright: Валюша Александрова, 2011
Свидетельство о публикации №111011706380
Свидетельство о публикации №111011706380
Рецензии
