До сонця!

                Олексію Журавку
                присвячую

Нехай у долі сходини круті,
Хай іноді негода серце крає,
Коли ти прагнеш радості в житті,
Щасливим стати це не заважає:
Пізнати терни зоряних доріг,
Свою любов і ніжність віддавати,
Іти вперед по сходинах крутих –
Собі і людям радість дарувати.

До сонця у мріях частіше злітай,
Бери неприступні вершини!
Хай квітне у серці весняний розмай
І зоряні в’ються стежини…

Частинку серця, крапельку тепла
Даруй усім з відкритою душею,
Щоб і любов надією жила,
І віра розцвітала разом з нею.
Тобі засяють тисячі зірниць…
Злетиш у синє небо, наче пташка.
Збери в кулак і духа й волі міць!
Іди вперед, коли іти так важко.

Не в тому річ: що маєш, а що – ні.
У тому сенс, щоб більше віддавати.
Коли життям ідеш, як по стерні,
Не дай себе негодам подолати!
Щоб досягти вершини у житті,    
Достатньо щире серце й розум мати.
І можна брати сходини круті,
І в небеса журавкою злітати.
 Таїс Ліщинська,17.08.2005 р.