Боже, сумно менi

       БОЖЕ,СУМНО МЕНІ!
            Юліуш Словацький


Боже,сумно мені!Дме вітрище в лице,
Вогкий холод полоще, мне шкіру:
Не сховати під драним тоненьким плащем
Грішнеє тіло.
Дрижаки, мов павуччя, біжать по спині...
Боже, сумно мені !

Я босоніж іду по калюжах води,
Їх не можна мені обминути...
Гей! Хто там на шляху? Ану вбік, одійди!
Щоб не зіткнутись!
Бо в очах моїх світ почорнів і змарнів...
Боже, сумно мені !

Чи даремне пішов я від дому у світ ?
Чи на все у житті мене стане ?
Бо молитву ніхто не послав мені вслід
Згірклу чеканням...
А на мене ж лягли всі турботи земні:
Боже, сумно мені !

Я бреду через день, проповзаю крізь ніч,
Правду, вічну і світлу, шукаю:
Чи знайду, чи зустріну її віч-на-віч,
Поки міць маю ?
Бо вже в м’язах ослаб, і в думках очманів...
Боже, сумно мені !

Перегорну свій аркуш – і в вічную тінь -
Там вже біс мою душу зігріє.
Я віддам йому душу за гріш,за безцінь -
Нехай володіє...
Мій розвіється прах в часовій далині:
Боже, сумно мені !