Це ж треба:
Упало щастя з неба !
Про більше й мріять годі...
Оглянувся,мов злодій,
Затис у жмені
Та в кишеню;
Та до хати,
Щоб заховати !
То ось яке ти,щастя..!
Хлюпнула радість в душу:
Ти падаєш не часто
Отак,як стигла груша !
Тепер тебе
Не дам нікому
Й на зуб попробувати:
Зась !
Відомо, ще ніхто оскому
Від щастя не набив...
Мов князь,
Я став привільно й мудро жити.
Як кажуть, жити - не тужити...
Проснусь раненько –
Хрум тихенько,
Шматочок щастя відкушу.
В кишені цілий день ношу,
Пришкутильга повія ніч,
То я - за піч
І ще раз - хрум !
І сон рожевий хмарам дум
Не дасть товктися по кутках
Моєї келії...
Отак
Я жив собі та й жив...
Аж раптом – появився присмак:
Проснувся вранці, відкусив,
З’їв солодко,та кисле
У роті залишилось...
Нене..!
Прокисло щастя у кишені ...
Про щастя
© Copyright: Оксий Ожына, 2011
Свидетельство о публикации №111011600559
Свидетельство о публикации №111011600559
Рецензии