Клен з плечей скидав додолу листя,
Небо сіре гнулось до землі,
Як мій друг в моє забрів обійстя,
Вилив свої смутки і жалі.
Заховав його я на ніч в хату,
В затишок міцних, надійних стін.
Розказав мій друг мені : Багато
Встиг зазнати мук і горя він.
Біль його гірким вином залили,
Поряд з ним до ранку я сидів.
Жаль і смуток навпіл розділили :
Друзі пізнаються ж у біді...
Розцвіла зоря рожевим цвітом,
Як мій друг рушав у новий путь,
Небо проясніло, і над світом
Кликав ранок черговий когут...
З другом я відтак не зустрічався,
Кажуть, у житті йому везло,
Він не сивий і живе у щасті.
А тоді ж....
Коли то все було ?!
Коли то все було
© Copyright: Оксий Ожына, 2011
Свидетельство о публикации №111011600513
Свидетельство о публикации №111011600513
Рецензии