Журбину- розсипав ти...

Осипалися квіти, зів'яли пелюстки.
Не знаю я, як бути,- пішов від мене ти.
Нічого не залишив, крім болю і жалю'
За тим, що мало бути. За те, що я люблю.
   Ніколи не зайдеш
   В мою оселю ти.
   Ніколи вже не скажеш:
   Ходи до мя, ходи!..
   Мені не посміхнешся,
   Руки не подасиш.
   Лиш скажеш, що кохання...
   Що все було... колись.
Холодний вітер нині гуляє в берегах.
А я все рву калину(яка ж вона гірка!).
Збираю я журбину,- Її розсипав ти.
Розсипав і покинув. Пішов, не знать куди...
              1990


Рецензии
Трішечки вийде в унісон:

Коли пішов, усе затихло і завмерло,
І листям вже не кидав вітровій.
Лише дерева довго ще шептались
Про зле кохання, сповнене казкових мрій.

Дивилась довго-довго в слід тобі я,
А ти, не глянувши ні раз назад, пішов.
І знову старий сад зашарудів гілками,
І вітровій закидав листям знов.

Ось вже не бачу я тебе в вечірнім мороці -
Ти зник, розвіявся, як вранішній туман.
Без відповіді залишив своє кохання -
Суцільне зло, обіцянки й обман.

Ти думаєш, що буду плакати, вмовляти,
Просити повернутися назад.
Ні! Це сказало серце, і моє кохання,
Й старий, в осіннім златі сад.

Людмила Татур   13.01.2015 14:44     Заявить о нарушении
Згодна з Вами, таки трішки в унісон)
Дякую Вам, Людмило!

Ксения Одесситка   14.01.2015 00:49   Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.