Падав день, знесилившись, на землю,
Бились крила в судорозі льоту...
Хтось прорік: «Старається даремне!
Швидше б вмер, то менше і турботи...»
День вмирав. Та хто бажає смерті ?
День не підкорявся року злому!...
Цитьнув хтось: «Дивись, який упертий ?!
Вже сконай, а взавтра прийдеш знову...»
Тільки День, хоч мався гірше й гірше,
Піднімався й падав знов на груди...
Він-бо знав, що завтра прийдуть інші,
А не він !
Його уже не буде...
Падав день
© Copyright: Оксий Ожына, 2011
Свидетельство о публикации №111011500502
Свидетельство о публикации №111011500502
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.