У далекому синьому морi
Білогруді пливуть кораблі,
Від прибою у вись неозору
Піднімаються стрімко щаблі.
Ллється з неба принадливе сяйво,
Кличе в Царство космічних доріг.
І, себе відчуваючи зайвим,
На Землі цій,-- у землю я ліг,
І піднявся до неба щаблями,
Втер сльозу сиротині – зорі,
Вітром став і поплив з кораблями
В синь безмежну небесних морів.
Свидетельство о публикации №111011500475