Пливла по річці туга у човні,
Що був без весел і водиці повен...
Тікали люди опріч, мов чумні,
Забачивши із далеку той човен.
Лиш легінь у сміливості дурній,
Що не боявся ні життя, ні смерті,
Із берега мотузку кинув їй –
І врятував. І пригорнув до серця.
Такий дивак між нами, люди, жив,
По власному бажанню затужив...
І навіть сам не знав, за ким і нащо.
Відтак захирів, став з кісток та жил,
Неначе хтось йому наворожив,
У річку плигнув – і пропав нізащо...
Туга
© Copyright: Оксий Ожына, 2011
Свидетельство о публикации №111011500467
Свидетельство о публикации №111011500467
Рецензии
Ловко!
У Олекси Влизька (20-ті роки) є таке:
Задавлюсь, як поет і ледащо
На мотузці від шлеї
Прийде мати, заплаче:"Пропашщий",-
Ш замовить портретик-камею
трагізм творчости у певній напрузі між втіленим куцою свідомісттю - і натискаючим океаном підсвідомости.
Иван Славко 09.02.2011 13:46 • Заявить о нарушении
У Олекси Влизька (20-ті роки) є таке:
Задавлюсь, як поет і ледащо
На мотузці від шлеї
Прийде мати, заплаче:"Пропашщий",-
Ш замовить портретик-камею
трагізм творчости у певній напрузі між втіленим куцою свідомісттю - і натискаючим океаном підсвідомости.
Иван Славко 09.02.2011 13:46 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.