Ви чули, як співали якось квіти
У вишитому росами гаю?
Як мусив соловейко заніміти,
Руладу не завершивши свою?
Ви чули, чули, як уста пташині
Замкнулися на тисячу замків,--
Бо квіти заспівали!
В небосині
Ніхто не смів порушити той спів.
Співали квіти! Може, на століття,
А може, раз на тисячу віків
Співають квіти...
І бринять суцвіття
Духмяністю мелодії і слів...
Співали квіти... Ви хіба не чули?
Хіба ніхто почути не зумів?
О, як вас жаль мені, що ви не чули!
І жаль себе, що я не чув той спів..
Ви чули, як...
© Copyright: Оксий Ожына, 2011
Свидетельство о публикации №111011500460
Свидетельство о публикации №111011500460
Рецензии
Це шедевр, Альошо! Як я давно вже хочу написати відповідь на твій вірш!
Які у тебе високі почуття світлої любові до усього живого! Твоя поезія дивна, бо не схожа ні з чиєю. Під час роботи вибрала вільну хвилинку - і до тебе на сторінку.
З повагою і щирістю, Л.Ю.
Людмила Юферова 18.01.2011 16:30 • Заявить о нарушении
Які у тебе високі почуття світлої любові до усього живого! Твоя поезія дивна, бо не схожа ні з чиєю. Під час роботи вибрала вільну хвилинку - і до тебе на сторінку.
З повагою і щирістю, Л.Ю.
Людмила Юферова 18.01.2011 16:30 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.