Якщо це ще щось значить

А моя кавоварка вже завчила твоє ім’я.
І дерева у парку шепотять про мої почуття…
У повітрі ловлю я твій аромат, відчуваю…
Я шалено люблю, і сама із себе знущаюсь!

Ти обнімеш і розцілуєш кохану,
А залишиш , наче пусту забаганку…
Ніби як друга, незанадто близького.
Між нами є смуга,що почалась із порога.

Я хотіла чогось неземного, але простого.
Я бажала свого,зрозумілого і для сліпого!
Я жадала тебе, та чогось не врахувала.
Поясни, що тепер? чи втратила я, те що мала?!

Я не обіцяла і не просила, вважала- так краще!
Я просто кохала,просто любила, та невже це пропаще?!
Ти перший зізнався, казав « не кидаюсь»…
Вже час попрощатись. Тепер я зізнаюсь.

Все якось не так,і не в порівнянні…
Я для тебе чужа,хоч була я в бажаннях.
Та я не трофей,хоч мене ти й добився.
Я не коктейль, на який ти дивився…

Я дісно люблю і дісно щаслива.
Та я щось говорЮ,щось дуже вразливе…
Особливо для мене, бо я загубилась…
Особливо для тебе, бо ти не зрозумієш.

Мені часом лячно і занадто спокійно,
Бо я дівка маньячна.я живу божевільно!
А тут все змінилось, і здавалось на краще…
Почуття заіскрилось…та чи досі щось значить?

Я впевнена в тому, що бачу і чую…
Та ніякого стогну, ні крику ні гую..
Мене їсть та кусає ця незбагненність…
Я люблю уже вічність, та де ж ця шаленість?...

Я спитаю напрямо.Чого добивався?
Дай у тебе поглянуть, у те в чому зізнався…
Я нічого не чую,нічого не бачу!!!
Давай уже відкоркуєм, якщо це ще щось значить…