Прощання ночі з днем застигло на безіменному вікні.
Застиг холодний подих вітру на ще похмурішій стіні.
Холодна мряка і холодне самотнє ліжко під вікном,
І запах кави одиноко шукає вихід над столом.
І контур губ, і тіней порох, - безкровні пилом полягли.
Забув озон як тане подих, тепло душі забули сни.
Нема кінця, нема початку, змутніла тиша, наче скло.
Годинник ходить по-порядку, лиш пилом стрілки затягло.
Давно тут заблукали звуки, стомились й спати прилягли.
Поблідла тінь шукає руки, які колись її плели.
Їх двох нема, обох недавно, - пішли, й забули шлях назад.
Нехай шукають сині далі, тих, чиї душі б`ються в такт.
Тени
© Copyright: Сюзанна Пономаренко, 2011
Свидетельство о публикации №111011406270
Свидетельство о публикации №111011406270
Рецензии