Вылечилась

Жила собі проста жінка, чесно працювала
І до старості хвороб ніяких не мала,
А коли хвороби стали її допікати,
То принесла до лікарні, щоб пороздавати.

Реєстраторка з віконця бабусю й  питає:
– Вам до кого?, а бабуся і сама не знає.
Все болить в мене, дитино, ходжу майже рачки,
Хай лікарі розберуться де чиї болячки.

Так, Вам спершу треба здати на цукор мочу
Може кому з цього смішно – бабі – до плачу.
Каже:– чи не зрозуміла щось, чи вчулося мені
Де ж той цукор в мочі буде при такій ціні?

Гінеколога ще треба, бабусю, пройти
Аж тоді тільки до інших лікарів піти.
На козли старенька лізе, ноги геть не гнуться:
– Чи, Ви, бабо, не родити? – молоді сміються.

Знайшла баба терапевта, з чотирма очима,
Сидить гордо на дзиґлику, здвигає плечима.
Приставила до голого тіла апарата:
– Глибше дихайте, - сказала, лікарка завзята

Баба: – може пора на дієту без солі і перцю?
Не знаходжу, каже, у вас, ніякого серця.
Ой, лишенько, каже бабця, хіба не так буває?
Усе життя було серце, а тепер немає?!

Ну і випадок, - це лікарка, дивовижна днина,
В моїй практиці це вперше без серця людина.
Баба каже: - хіба ж доню, серце хто так слуха,
Ти ж забула апарата застромити в вуха.

Вийшла баба, ледве жива, в грудях – калатає,
Така рада, до нестями, що серце все ж має!
Куди мені ж далі іти, що ж мені робити,
Болять в мене руки й ноги, не можу ходити.

Кажуть: “ Лізьте бабо вверх, аж на 5 поверх,
На прийомі Болдирьов, то-невропатолог.
По-новому лікар цей хворих оглядає,
І проблеми з лікуванням у нього немає.

Одному – крізь верхній одяг, спину він прощупав,
А другому -  по чоботях молотком погупав.
Про здоров’я хворих він, майже й не питає,
Сам за них відповідає, сам за них все знає.

Щоб не мучив біль в ногах – на ціпка спирайтеся,
Та холодною водою щодня обливайтеся.
А хондроз, щоб Вас не мучив – треба менше їсти,
А ще краще на дієту на сувору сісти.

Цукор  мов та біла смерть, над Вами витає,
Сало – вредне, бо тиск крові вгору підіймає.
Від мучного зайва вага, ковбаси ж немає,
А що ж їсти мені можна, - бабуся питає.

– А ви, вранці, на тщесерце, пийте чисту воду,
Потім, трохи опісля, ідіть на природу.
Ходіть собі, та дихайте, можна десь присісти,
На сніданок – салатику з кульбабки по їсти.

На обід можна й борщу з кропиви зварити,
На вечерю галушок з укропу зробити.
Все зробіть, як я сказав,
сумніви всі марні!
Ви ніколи не прийдете більше до лікарні.

Упевнилась старесенька, що надії марні,
Попленталась з чим прийшла,
від тої лікарні...
Пішла ціпка купувати,
ледве шкутильгала,
Стиха лаючись: "Щоб вас, трясця всих забрала"!