В світі легше жити без кохання,
чорно-білі фарби, прості поєднання.
Але ж не так все має бути,
душа кричить, хтось має чути.
Втрата ніжності, порозуміння,
З"їдає час, немає терпіння.
Чекаєш, благаєш, біль відчуваєш,
Пустеля, примара, кохану втрачаєш.
Де було кохання тієї миті,
коли благав, як нікого на світі,
любити, один одним жити,
вірити, дружити і счастя ділити?
Прост по днання
© Copyright: Таран Андрей, 2011
Свидетельство о публикации №111011402013
Свидетельство о публикации №111011402013
Рецензии