Попри каміння,що складають в серця,
Є ще те,що викидають на пальцях.
Попри ножиці ,що ріжуть тканину,
Є ще ті ,що крамсають людину.
Попри папер,що топчуть мухи,
Є ще той,що виліплюють руки.
Іноді ножиці ріжуть папер,
А руки каміння ним обертають.
Часом ножиці ріжуть каміння.
Тоді руки мертве каміння ховають.
Маленькі люди,дорослі діти.
Грються ними,грають як хочуть.
А що їм лишається більше робити,
От вони зуби по колу і точать.
А ввечері сядуть- тріїко нещасних,
І соромно в очі навіть дивитись,
Бо знають,що завтра таке саме буде.
Їх викидатимуть,почерзі вбиватимуть,
Та сильний останнії віїни не забуде.
А може їм варто вчинити повстання?!
Чорно-гостре-картонне повстання?!
Щоби насилля це припинити,
А може й не варто його починати?
Просто в щось інше навчити грати...
Камiння, ножицi, папiр...
© Copyright: Дарья Пауто, 2011
Свидетельство о публикации №111011304480
Свидетельство о публикации №111011304480
Рецензии