Я йшов лiсами темними,
Полями неозорими,
Покосами зеленими,
Пiщаними просторами.
Мочились ноги росами,
Чоло потами змилося,
Вiтрами буйнокосими
Серденько оповилося.
Вiдняв у птаха крила я
Зробив його безпомiчним,
До тебе,зiрко милая,
Я линув небом сонячним.
Я став крилатим,сильним став
Iз синяви високоi
Тебе до себе позивав
Не знав нi сну,нi спокою.
А ти-земна з тисячолiть,
З невиросшими крилами
Так мовила у вiдповiдь:
"Я вся в гаях,садах живу.
Покинь свою ти синяву."
Почвши цi слова твоi
Злетiв я в небо скiльки мiг,
ще озирнув всю шир землi
I опустивсь тобi до нiг...
Крила
© Copyright: Анна Мищенко, 2011
Свидетельство о публикации №111011310449
Свидетельство о публикации №111011310449
Рецензии