В селi при дорозi берiзка зростала,
Любив ii дуже маленький Петрусь,
Iдеш бiля двору,як часто бувало,
Сидить бiля неi-зiгнувсь.
Зима промайнула,весна вже настала
I сонце по лiтньому вже пригрiва.
Берiзка розпушилась,гарною стала,
Голiвкою людям привiтно кива.
Пiднявсь якось вранцi Петрусь,нумо з хати!
Пiдбiг до берiзки,ii обiйняв
Хотiв обiгрiти,хотiв приласкати
I раптом тонесеньку гiлку зламав
I капелька чиста iз ранки злетiла
Об землю розбилась,злякався Петрусь:
"Пробач менi сестро,берiзонько мила,
Не плач,постривай,я за мить повернусь!"
Прибiг вiн до мами в очах зi сльозами
"Берiзку я ранив i плаче вона!"
"Не бiйся синочку-всмiхнулася мама-
То плаче вiд щастя берiзка-Весна!!!"
Берiзка
© Copyright: Анна Мищенко, 2011
Свидетельство о публикации №111011310137
Свидетельство о публикации №111011310137
Рецензии