Сравжнiй бiль
Мені тяжко собі уявити,
Що ти зникла навіки з життя,
І цей біль я не можу терпіти,
Коли ти увійшла в небуття.
Моя мила, бабусю рідненька,
Уві сні бачу очі твої,
І те справжнє велике серденько,
Дарувало кохання землі.
Коли ти помирала в лікарні,
Не було біля тебе мене,
Так, не встигла, і все було марно,
Але я не забуду тебе.
Ти назавжди в душі, моя мила,
Будеш жити довіку в мені,
І ці квіти несу на могилу,
До землі я вклоняюсь тобі.
Свидетельство о публикации №111011209523
Стихотворение - память бабушке, очень волнующее...
Ваши переживания передаются читателю...
Я росла, не зная, ни дедушек, ни бабушек, но
мои папа и мама рассказывали о них, и я знаю
о них самое главное - они были очень добрыми...
Потому и погибали, в этом развращённом, злом мире...
Спасибо... Творчества... Успехов...
К Вам, с уважением...
Валентина Егоровна Серёдкина 25.02.2011 03:17 Заявить о нарушении