Вiрний друг

ВІРНИЙ ДРУГ


У маленькім селі за містом,
У будинку господар живе,
І зовсім йому не тісно,
Та відданий друг також є.

Цей друг ні за що не зрадить,
Він слухає слова його,
Ніколи в житті не образить.
Господаря любить свого.

Та він не такий, як люди.
Не має він своїх рук,
Кошлаті у нього груди,
І чути лиш гаркання звук.

Ці вісім років пліч-о-пліч,
Разом у будинку одні,
Приходив до ніг він щоночі,
Ділив свої радісні сни.

Та ось, прокинувшись з ранку,
Побачив, що речі збирає,
Авто чекає на ганку,
А друга свого покидає.

«Бувай же, мій любий друже,
Було веселіше з тобою,
Та в місті великім не дуже
Зрадіють, як будеш зі мною».

Він так хотів наздогнати,
І бачив безмежжя доріг,
І ладен був серце віддати,
Та швидкості не переміг.

Від болю тремтіли лапи,
І геть пішов від усіх,
Він, мабуть, пішов умирати,
Пробачити зраду не зміг.

Але в останню хвилину.
Пес мріяв лише про одне:
Дивитися в очі людині,
Що скоїла лихо таке.