це ж гори. кругом сосни. Семен

Взагалі я не люблю снігу і холоду.Але як пояснити то шо моя дупа виситьзараз в 15-ти метрах над землею, лижі на кривих ногах, і я підмаюсь вверх.Це все опецькуватий Семенко,він нас сюди затягнув.Захотів " розвлєчся"
Я взагалі люблю тепло. І вдіватися не люблю. Ходжу голяком. А тут доводитьсявдівати бабині вязані шкарпетки,бавовняні труселя і колготи натягувати по саміцицьки.Люблю літо,коли багато поту, всі люди настільки потні шо схожі наслимаків.А слимаки в мене асоціюються з Семеном. Просто він грубий,жирний чиякі там ше синоніми можна підібрати, я то думала шо в мене низький зріст,аленє, в нашого Семенка.Такшо слимаків я люблю. Він любить подорожувати, а я нє. От не люблю і все. Цевін мене притягнув в Карпати цієї зими. В нас вдома завжди плани, як не друзі точиїсь дні народження, або вже в крайньому випадку якесь свято в бабці. Мизайняті.дуже.
Карочє, ми в горах. Не буду розписувати мальовничу природу гір,Сєрьожа все всвоєму фільмі все показав. Не буду описувати в деталях будиночок в якому мизупинились,скажу лише шо там нестерпно смердить, під ліжком дохла миш( ми нетурбуєм її душу.нехай спочиває.і гнила підлога буде їй пухом), багато мух,причому дохлих, ще єполамане радіо діда Петра. Правда тут є телевізор з трьома каналами
-Сосни,не тягнє,-от на думку діда і причина, аж дві розетки, про інтернетзаїкатись навіть і не буду.
Кухня. А шо кухня. Я взагалі таку кімнату як кухню не люблю. Там кругомжирно,смердить,і на підлозі можна знайти рештки їжі,яка випала з рота, абовтратила свій шанс потрапити туди,ше подорозі з баняка. А от шалунішка(так яінколи називаю Семена,нє не любить пошаліть.але любив би) любитькухню.сильно.ну це може підтвердити його вага. Семен взагалі як друг хороший.Його багато це правда, але хорошої людини завжди має бути багато. Такот,куховарити він любить. А я не люблю,напевне через те що не вмію. В менечомусь завжди макарони прилипають до того сраного баняка, а в нього нє. Але от шо люблю я то люблю.Люблю повеселитись, а особливо пожерти.сильно люблю,але їсти шось приготовлене шалунішкою. Люблю його вареники. Він їх смачно готує, а деколи любить запихати туда заміссть тої начинки гудзик,батарейку чи ше шось. Ну так шоб не розслаблялась. Я взагалі багато їм,завжди.
- Хватіть! сколько можно! скільки тебя помню ти всегда жрьош! - і це мені кричить,вибиваючи з рук сочну канапку, стокілограмовий мішок вщент забитий гімном,не ну Семенко хороший,але не мені вам обяснювати що знаходить в кишках у людини.
Так от.зїхала з теми.
Сиджу я зараз на холодні блясі і піднімаюсь  на якусь гору. Біля мене той самий Сьома. Будем зїжджати. Я не вмію. А скорше всього боюсь. Бо падати на лижах я полюбляю. А це боляче,особливо тоді коли ті грьобані черевики не відщіпаються від лиж, і ти хєрачиш з ними мордою в сніг цілу трасу. Можливо,не те щоб боляче, шось там якась сила тертя і карочє щоки сильно потім печуть. І тут вже не доможе ні дід Петро зі своєю вазелінкою, ні Семен зі своїми вибаченнями шо потягнув мене сюда. Найкращий вихід,це сісти,закрити рота, і терпіти,попити пива.

Карочє. Сьогодні ми благаполучно зїхали з тою цілої гори. Якшо не враховувати шо моя куртка зачіпилась за  підйомник, і я два метри летіла в паніці, потім головою прямо в жовтий сніг, але то неважливо. Я зїхала вниз, правда він внизу мене чекав вже як пів години. але і це неважно.
Дома тепло.Так як я люблю. Правда хата то прокурена. Курить наш дєдуля якусь карпатську траву,занесену в ту Книгу.але то таке.
-ну і де твої обіцяні діскатєкі,мальчікі?- кажу я до Сьоми
-всьо дєтка впереді! как говоріл одін мудрец.надєйся і жді!
-ето не мудрєц.
-макарони буш?-з таким безневинним поглядом,питає він.це він так зіскочив з теми,бо поняв шо ніяких тут мені обіцяних діскатєк не буде.
-буду.і ше полий тим варенням діда.- незнаю шо то таке вийде,але раз я бачила як наш дєдуля мотлошив пєльмені з тим варєнням, чи то з смородини чи якоїсь не понятної мені ягоди.як каже мій друг:
- да,то вовчі ягоди.дєдуля обкурений.збирає всьо шо росте.
мені всеодно чиї то ягоди,але я хочу таке попробувати. так от.нажрались ми того містичного їдла,запили то все пивом. О пиво ми любим,страшенно. 
Живіт потім мене болів, я не могла заснути. А Сьома взагалі в тій деревяній хатці просидів десь години дві.Взагалі не розумію того принципу коли туалєт на вулиці. Ну канешно гірське повітря,думається краще.Але бля літом комарі,зимою мороз.

Ми взагалі приїхали сюди на вихідні лише. Ну пятницю він просрав, а я провалялась на ліжку.
Субота.
Погада канєшна не льотна. Снігу дохєра. 
-яка в нас сьогодні програма?
-макарони, лижи,дєда збудити треба,а то проспить всьо і в туалєт не пойдет-вот така логіка в Семенчика. не любить він дєда.не то шоб не любить.але насміхається завжди з нього.
-шо апаять макарони?
-не апять,а снова!
-не хочу їх.надоїли.хочу взагалі додому.
-я тоже хачю в свою Харковь.
-ладна ладна.-тут би тему поміняти.бо зараз він як почне.він ж в нас з Харкова. а у Львові так вчиться,ну тіпа.буде зараз згадувати свою родіну то вже пів дня пройде.
Кароче,ми цілий дєнь каталися.Сьогодні було без пригод.То шо я порвала свій лижний костюм то не рахується. Воно того вартує.Семен був два рази в медпункті,ну ше би така туша два рази не вписалась в поворот, його притягувала до себе та симпатична жовта пушка. Взагалі не розумію нашо їх там понаставляли,снігу і так дохєра.Ми даже не обідали. Я то таке, а от як він так витримав,але напевне як йому в жопу два рази кололи якесь там знеболювальне то йому було не до макаронів.Аахах він потім ше так смішно ходивв.Напружував свою дупу,тіпа там тампон. Але він того не знав шо я то всьо розказала деду Петру і ми з ним разом реготали. Доречі, в дєда є класна шапка-вушанка. Зараз в такій пів мого Львова ходить.Як будем їхати треба бути тирнути.Думаю він не образиться, ми ж тут йому наших макаронів лишим,шоб назад все не тягнути.
Ввечері ми вирішили походити кругом хати.нюхали сосни.даже в ьуалєт в кущі ходили.
-ну і шо ето за звєзда?-питав мене мудрєйший Сьома тицяючи в небо вказіним кривим пальцем.
-а я звідки знаю.моя напевне,знаєш я дякую тобі шо затягнув мене сюда на вихідні.канешна тут нема діскатєк,нема мальчіків,ну шоб мокріло,але тут є ти.чесно дякую.
Да,було видно здивування в його очах.але мені реально було приємно тут з ним.було так приємно слухати його сопіння коли він не важно стояв,йшов чи спав біля мене.було приємно.але все приємне колись закінчується.так завжди.закон такий.але на місце того приємного мало б прийти ше приємніше.а оце ше приємніше згодом переходить в звичку, і стає таким же приємним як і попереднє.
ви поняли.

Ми спали.Було чути храп старого пердуна за стінкою.Але ми не звертали уваги,спокійно курили люльку миру,нашого.Всю ніч ми не спали.То до холодильника ходили,відкривали його смілися істеричнм сміхом і назад в ліжко.Причому він в своє, а я в своє.Заснули під ранок. Нє,не було чути зранку звуку трембіти,як це показано на першому національному.Але і там в смердючому будиночку за 30гривень на добу,можна приємно просинатись. Дєд сьогодні шось варив сам.Ми переважно не ризикуємо їсти його хавчик.але сьогодні захотілась адреналіну.
Запах був схожий на запах вареної капусти. Але він варив не капусту. Карочє їли ми якусь тверду кашу.чи то перловку чи то овес. Не то шоб не смачно, просто якось уявити як він все оцими своїми руками робив, а перед тим я, як він часто любить, чухати дупу.глисти напевне.це ж гори.один медпункт на все село.
Напхали ми свої черева тієї кашею,запили все пивом.як завжди.ми з собою взяли лише великий запас пива і шкарпеток. І пішли на ті лижі.
Всі срані канікули ми провели вдвох не враховуючи дєдюлю. Ні з ким не знайомилися,ну а нашо? Познайомишся,потім треба брехати,шо так приємно.Хотя деколи приємно.деколи.не в горах.де всі срають десь  в деревяній хатці за 30 метрів від дому шоб не затягувало.
Нам і вдвох було непогано. Сьогодні ж неділя треба їхати додому.Завтра йому на навчання,хоче яке навчання? Завтра йому просто просидіти на парах,дочекатися тих перерв і нажертися. А мені поспати в теплій хаті. І на роботу.Якої я ше не маю.Але завтра, чесно, почну шукати. Або на навчання.так як і йому.хотя яка робота? до роботи ше пахати і пахати.
Карочє ми покатались.Доїли вчорашні пєльмені,так як каша вже не лізла.запили юшкою з мівіни.смачноо!
і додому.і так банально пройшли вихідні.
Відзначились лише в мене порваним костюмом і опустівшим рюкзаком,де не було вже пива.А в Семена срачкою,з тих ягід. Ну він ше з своїми любимими трусами з мікі-маусом попрощався.але то вже таке.деталі.
а так загалом на наступну зиму-в гори!