Мiй Край

Рецензия на «Мiй край» (Анна Музыка)

Мій К_РАй то Русь прадавня,
Що звалась Русь-К_РА_їна.
Форпост його останній -
Нинішня квітуча У_К_РА_їна.

"Ти де живеш?" - питали руса.
Живу я В_Країні
І у нас всих довгі вуса,
А ще є чуприна!

І у нас жінки вродливі,
Краще нема в Світі!
І у нас нам самі милі
Наші руські діти!

Та украли нашу назву
Наші вороженьки.
Обідрали-обікрали
Нашу рідну Неньку.

Та хоч нас холопами зробили,
Хоч у війни нас втягнули,
Ми для них, як хвіст кобили,
Бо не гнеться, куди б не гнули.

Зараз нам про Русскій Мір
Поусюд талдичуть.
Кличуть всіх до Києва за стіл,
Тільки руських і не кличуть.

Я ж бо руський (з одним "с")
У своїй Країні.
Хай би ворог наш пощез -
Квітла б Україна!

Знову квітли би лани,
Знов шуміли би дуброви.
Відродились б знову ми
Без війни і крові.

Хай повернуться віки
Новими витками.
Нове щастя залюбки
Вишиєм нитками.

І сорочки-вишиванки
Знову ввійдуть в моду.
А чужинців мат лайливий
Згине, зникне в воду.

У моїй Країні-Україні
Усі рівні та заможні.
Сім*ї, ніби журавлині,
Міцні та вельможні.

Оце мій Край, моя Країна,
Моя Русь споконвічна,
І могутня і чарівна.
Живи, мій Краю, вічно!