***

А ти прийшов, немов із забуття,
А ти прийшов, коли тебе чекала.
І відступила люта ця зима,
Твоїм теплом тепліше мені стало.
А ти прийшов, і мов,калейдоскоп,
Весь світ змінився, ставши кольоровим.
І зграя ніжних пронеслась думок,
Неначе народилася я знову.
Я так тебе чекала – ти прийшов,
Не стукав, не дзвонив і не просився,
Ти сам мене знайшов! Ти сам знайшов!
І смуток у коханні розчинився.
Я так тебе чекала – цілий вік,
В усіх думках, поезіях і книгах,
І ти, переступивши мій поріг
У серці розтопив льодяну кригу.
І ніби крила в мене за спиною,
І мов землі немає під ногами,
Лечу по небу птахою нічною,
Що вранці заспіває біля брами.
І ніби крила, ніби підіймають
Мене за всесвіт, за життя, за світ
І чи жива, чи мертва, вже не знаю,
Здіймаючись в любові у політ.
Невже прийшов? Невже я дочекалась?
Невже ти крила щастя ці приніс?
Невже всі виплакала, навіть не осталось
Мені невиплаканих нещасливих сліз?
  Невже прийшов? Невже я дочекалась?..