Ти закрутиш цигарку – посміхнешся мені
І згадаєш як казку свої юності дні,
Та не витягнеш з тебе героїчних атак:
«То була тяжка праця, а іначе ніяк.»
Я на вулиці хлопцям про Рейхстаг, про Берлін,
На селі з ветеранів ти лишився один,
А я втратить тебе дуже-дуже боюсь,
Я не вмію, але як за тебе молюсь
Діти завчено: «Вічно, нехай, пам*ять живе»
В небі ключ журавлиний – твоя юність пливе.
Ти приймеш гірку чарку із бабусиних рук:
«За усіх моїх хлопців і за тебе, онук»
Як я хочу навчитись твоїй вірі в життя,
Ти смієшся: «Онуку, з тебе буде пуття»
Як могли ви в тім пеклі чисто-світло так жить,
В медсанбат нести квіти і любить, і любить
А в очах твоїх мудрість, сонце, все-все в них є,
І життя твоїх хлопців вже моє серце п*є,
Я надіюсь і вірю зможу, вдасться мені
Отак світло віддати дні останні весні.
Ти закрутиш цигарку - посм хнешся мен
© Copyright: Артем Герасимчук, 2011
Свидетельство о публикации №111011108930
Свидетельство о публикации №111011108930
Рецензии