О, вiршi моi вiршi
Для мене, ви натхнення й все оте,
Що для душі складає хліб насущий,
Проміння сонце й поле золоте!
Живі рядки аж серце розривають
Так, що з ними вже мені не жарт.
В душі гримлять, як весна лід ламає,
І лізуть в світ, мов печериці крізь асфальт!
Свидетельство о публикации №111011006582