***
Пам’ятаєш, по алеї,
Ми гуляли навесні,
Та адреси ти своєї
Не залишила мені.
Тільки індексом надії
Я підписую листи.
Може, це провулок Мрії,
Може, площа Самоти.
Де ті очі наймиліші,
Що так ніжно полюбив?
Ти сидиш у сквері Тиші
Чи ідеш бульваром Снів.
Зовсім поруч десь кохання.
Я шукаю безліч днів
На проспекті Запитання
І на вулиці Дощів.
27.09.2005
Пам ята ш, по але
© Copyright: Роман Зуев, 2011
Свидетельство о публикации №111011004300
Свидетельство о публикации №111011004300
Рецензии
Гарно!
Пригадалося чомусь Симоненкове:
"Розвели нас дороги похмурі,
І немає жалю й гіркоти,
Тільки часом у тихій зажурі
Випливаєш з-за обрію ти.
Тільки часом у многоголоссі,
В суєті поїздів і авто
Спалахне твоє біле волосся,
Сірі очі і каре пальто."
Не претендую на істину в останній інстанції, але, як на мене, ліпше Вам писати лише українською - з того Вашого доробку, який я прочитала, україномовні вірші - справжні, а решта немов трохи через силу.
Юлуна 30.05.2011 11:53 • Заявить о нарушении
Пригадалося чомусь Симоненкове:
"Розвели нас дороги похмурі,
І немає жалю й гіркоти,
Тільки часом у тихій зажурі
Випливаєш з-за обрію ти.
Тільки часом у многоголоссі,
В суєті поїздів і авто
Спалахне твоє біле волосся,
Сірі очі і каре пальто."
Не претендую на істину в останній інстанції, але, як на мене, ліпше Вам писати лише українською - з того Вашого доробку, який я прочитала, україномовні вірші - справжні, а решта немов трохи через силу.
Юлуна 30.05.2011 11:53 • Заявить о нарушении