Туман
Похмурий день, і сонця більш не видно. Твердий, мов камінь, жадібний туман. Нас поглинає, забирає швидко, а на очах тремтить його обман. Що там побачиш, в сірий тій безодні? Кого покличеш першим у полон? І хто залишиться з тобою сьодні? Коли відлякує всіх сірий твій барон. Ти дивишся на світ крізь криті очі, та все одно його байдужість помічаєш. Живеш один, бо так ти жити хочеш. Лиш холод у душі ти залишаєш. Та прийде час, і з серця спадуть пути, відкриєш очі, і побачиш світ. Захочеш між людьми і променями сонця бути. Туман розвіється із плином довгих літ.
© Copyright: Ева Болконская, 2011
Свидетельство о публикации №111010905486
Свидетельство о публикации №111010905486
Рецензии