Горіхова скринька моєї печалі,
Пощо заманулось відкрити тебе?
Бо з того мені не червоні коралі,
А серцю моєму - болючий рубець.
Бо знову видзвонює серпень на ґанку,
Останніми зорями кропить село,
І знов я у віршах блукаю до ранку,
А ночі пахучої як не було!
Схиляються верби, купаючи коси
Чи то у тумані, чи то в молоці.
Я стану на стежку, і холодно роси
Розгонять нічні побрехеньки оці.
Всміхнуться лукаво сади і левади:
Де ж зник отой присмерк фантазій і див?
Та сонячний промінь мені вже зарадив –
Ковзнув у віконце - і скриньку закрив.
Горiхова скринька
© Copyright: Мовчан-Мысловска, 2011
Свидетельство о публикации №111010901522
Свидетельство о публикации №111010901522
Рецензии