Якби ти знав, як ранить душу зрада.
Померкло все і світ уже другий,
Не допоможе ближнього порада,
Сьогодні мій, а завтра вже чужий.
Чому? Скажи, у чому винувата?
Мене, мабуть, ти просто не кохав.
Сказав би чесно, не потрібна зрада,
Ти ж помилявся, хоч і сам не знав…
О ні! Тебе не проклинаю,
Не попрошу з небес тобі біди.
Усе пройде, переболить я знаю
Кохаєш іншу, що ж скажу – іди.
Дай Бог тобі не знати болю зради.
І полум’я кохання хай горить.
Прости й прощай, не легко це сказати,
Але ще важче буде розлюбить.
О дай же Боже, сили так любити,
Щоб не бажати кривднику біди,
Не легко буде знову полюбити,
Бо в серці в нас лишаються сліди.
2006 рік.
Зрада
© Copyright: Надежда Троян, 2011
Свидетельство о публикации №111010809699
Свидетельство о публикации №111010809699
Рецензии
На это произведение написано 11 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.