Лелека

Проходить все, але залишиться лелека,
З Вітчизни, що до мене прилетить
І хоч він відірвавсь від ней далеко
Він пам"ятає ще щасливу мить
 
Коли розправив крила в ріднім синім небі
Йому ще рідний вітер тіло обіймав.
Якби і зараз так, як то було далебі
Коли він радість вільного польоту мав.

А тут він вигнанець і все йому чужеє
І боляче йому, що кинув край,
Що дав йому частку душі своє§
І не сказав він йому "прощавай!"

І сниться тій лелеці у польоті
Свій рідний край, свій шмат сво§й землі
І свіжий вітер б"є в лице на взльоті
І все що інші би залишити змоглиб.
 
І невідомо йому що там далі
Можливо, він загине в крижаних вітрах,
Можливо, перемігши всі скорботи і печалі
Повернеться додому бідний птах.
 
Які вітри його в Сибір погнали,
Де кригою покрита скрізь земля?
Можливо, він десь зараз загибає,
Можливо, що за ним послідую і я.
 
Але його душа ще повернеться
До Укра§ни за квітучо§ пори
І сонце йому щиро посміхнеться
Дивлячись на політ той із-гори.
(це - єдиний вірш що був написаний мною укра§нською мовою. Написав я його у Сибіру, м. Братську, Іркутсько§ області)