Їх доля карала, їх сили -
Марніли,
Любов же до слова завжди цвіла.
Обірвалось, як листя пожовкле,
Життя у Марини,
Анні ж доля шанс другий дала.
Імена їх не зникнуть у плині часу,
Їх твори не будуть забуті в віках.
Писали вони про кохання красу,
Про невинних, в кайдани закутих,
Про життя і нещастя,
Про радість і горе,
Страждання і серця докори сумні,
Про біль і спокуту, і матері сльози
Та завжди з народом поруч ішли.
2007 р.
Двi жiнки
© Copyright: Серенити Флавия, 2011
Свидетельство о публикации №111010606161
Свидетельство о публикации №111010606161
Рецензии