Розцвіла черемха в лісі,
Віти хилить долі,
Бо страждає від своєї
Щирої любові.
Думи всі її сумні
Про долю нещасную:
Ой була ж вона колись
Дівчиною красною.
Влітку їздила верхи,
В санях - у порошу.
І любив її тоді
Парубок хороший.
На ставок ходили вдвох
Сонце проводжати,
Поки нічка темна їх
Не покличе в хату.
Та жорстока відьма там
Вороном літала,
Чорним заздрісним крилом
Їх зачарувала.
Черемшина, біля неї -
Камінь одинокий.
То дівчина і її
Хлопець чороноокий.
Хилить віти вона долі -
Їй весна не мила,
Від нещасної любові
Пелюстки зронила.
Ну а камінь біля неї
Тихо так зітхає,
Бо живая парубоча
В нім душа страждає.
З року в рік стоять вони,
Камінь й черемшина.
І сумують молоді
Хлопець та дівчина.
03.04.02.
Черемха
© Copyright: Елена Малеева, 2011
Свидетельство о публикации №111010604192
Свидетельство о публикации №111010604192
Рецензии