Василий Кузан. Ночной сонет

Перевод с украинского http://proza.ru/2010/12/07/820

Ночь в октябре на целый мир одна.
И пылкая улыбка – солнце будто.
Пил одиночество, как Робинзон, до дна,
И вдруг – о, нет! Мираж? Средь ночи утро?

Такую сказку я б не написал.
Да для провинций ли сюжеты эти?
Когда эмоций и страстей вулкан
Готовы Этной брызнуть на планете!

И кажется, что миг – и все умрут,
Исчезнет всё, и пепел мир заполнит.
А души плещут флагом на ветру,
Сердца словами и желаний полны…

Бездонно небо, песни льются сами,
И жизнь цветет бенгальскими огнями…

***
Нiчний сонет

Жовтнева ніч, як світ оцей – одна.
І посмішка – гаряча, ніби сонце.
Мов Робінзон, самотність пив до дна,
Аж раптом – ні! Чи марево, чи сон це?

Такої казки я б не написав.
Хіба такі сюжети для провінцій?
Коли емоцій, пристрастей вулкан,
Передчуттями повнишся по вінця!

Коли здається: мить – і все згорить,
Все зникне, перетвориться на попіл.
А душі лопотять, як прапори,
Серця словами і бажанням повні…

Безкрає небо повниться піснями,
Життя цвіте бенгальськими вогнями…