Маргарита
Приречене небо, несказане слово.
Йде дощ і по віках стікає спровокла.
- Моя Маргарито! хіба ти не змокла?
Невже сльози радощі збилися знову?
Невже білі аркуші знову закланні?-
Як свічі горять... тільки духу горіння.
Невже твоє серце - таке полум'яне?
Мене збереже? І для інших лишиться.
Приречені плечі, нелегкая ноша.
Це зоряне небо пливе над землею.
Моя Маргарито! Невже твої сльози
Врятують ізнов прокуратора Йдеї?*
* Йдея - ідея.
© Copyright: Владимир Киевский, 2011
Свидетельство о публикации №111010509195
Свидетельство о публикации №111010509195
Рецензии
Дякую за Ваші рідки!Якщо б Михайло Булгаков знав, які чуттєві вірші пишуть поети до його Маргарити, думаю, він був би вдоволений. Маргарита - назавжди! З повагою, киянка Олена.
Елена Парадизова 24.12.2012 17:31 • Заявить о нарушении
Елена Парадизова 24.12.2012 17:31 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.