Коли мати кляне сина

Коли мати кляне сина,
Проклина його вона.
Її душу захопила,
Та бентежить сатана.

Коли мати, зять, сестричка
В твою сторону плюють.
Може статись що загинуть
Вони скоро, та помруть.

А ти віриш у Ісуса,
В Бога Духа, та Отця.
Бог дає тобі притулок,
Й наповняє гаманця.


Вороги твої, домашні,
Але знай що Бог Отець
Духом тебе укріпляє.
Не прийде тобі кінець.

Хоч би хто там проти тебе,
Але Бог усе, те знав.
Він тобі на допомогу
Твого таточка призвав.

Ісус тебе не залишить.
З допомогою прийде.
За плечі тебе обійме,
Та до Себе пригорне.

Коли діти ділять хату,
Подвір’я, огорода.
Та воюють, бо їм мало –
бісова порода.

Але ти віриш у Бога,
маєш бути мудрим,
Довготерплячім, смиренним.
Знай, путь буде трудним.

Але знай, Господь розставить
Усе по своїх місцях.
Хтось отрима нагороду,
А у когось буде крах.

Котрі думають, що кращі,
Ті, скоро зігнуться.
Де бридка, смердюча «кака»
Носами утнуться.


Ну а ті, котрих поносять,
Гонять, угнітають.
Котрі муки переносять,
Втомлені лягають.

Але знають вони Бога,
Й за Бога страждають.
Вірять Господу й на Нього
Надію складають.

Так що братики й сестрички,
На усе є божий план.
На усе є божа воля.
Тільки не стрибни в капкан.

Тільки не стрибни в халепу,
Краще голову схилити.
Ворогів благословляти,
Бога за них помолити.

Бог поставить їх на місце,
Саме їх, а також нас.
Божий Син помер за грішних.
І тебе також Бог спас.

Вороги ж твої домашні.
Так – я їх упізнаю!
Але Бог – Любов Святая.
І на цьому я стою!!!

Їх по Слову пробачаю.
Бог – любов! І я люблю.
Дай мені Бог допомогу,
Бо я сам не устою…
*****