…Співала німфа. Промовляла,
Що подарунком є дитина.
І тихо-лагідною зала
Була до неї. Чи причина
Того мовчання – голос ніжний?
Чи слухачів причарували
Віршів сюжетів звиви ліній?
А німфа сяяла від щастя -
Змогла ж бо душу оголити.
Паперу аркуші, мов листя,
У пальцях ніжних творчий вітер
Змішав. І вихором натхнення
Емоцій скалки веселкові
В серця розніс. І тільки жменя
Лишилась ніжності й любові.
Співала німфа. І гітара
ЇЇ не відчувала змори.
Жаль, що пройшли часи корсарів,
Я вкрав би німфу – і на море!...
2010
На творчому вечорi. Спостереження
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111010305300
Свидетельство о публикации №111010305300
Рецензии