Я просто песиміст,
А ти чутлива людина,
Тобі потрібен мирний вміст,
А я часом веду себе, як тварина.
Я можу щось не те сказати,
Чи в ностальгію впасти, чи просто мовчати,
А ти образишся, не промовиш ні слова про це,
Але образа зникатиме і з поцілунком пройде.
Я іноді можу на тебе кричати,
Казати дурню, що не вмію кохати,
А ти не повіриш та образишся трішки –
Закриємо тему, перегорнемо лист книжки.
Ти помітиш нові сльози на моїх очах
І обіймеш її, що на твоїх колінах,
Прошепочеш так ніжно, що сльози обман,
Обіймеш сильніше і зникне туман.
Коли гірше стає я бачу тебе –
В твоїй душі дощ з снігом йде,
А в мене думки про кому, про смерть –
Ти мене заспокоїш години через чверть.
Я знаю, це щастя мати поряд таке:
Таке щире, чутливе та просто моє.
І готова я без спину кричати,
Що іншого нікого не хочу плекати.
9.11.09
***
© Copyright: Ди Мэй, 2011
Свидетельство о публикации №111010203560
Свидетельство о публикации №111010203560
Рецензии