Бабусин хлiб

Сьогодні знов наснилася бабуся...
...Піч бавиться солом"яним димком.
а я стою босОніж і дивлюся
на глечик череп"яний з молоком...

Зірки ще сяють,ще немає вітру,
іще дрімає стомлене село,
бабуся вже випарює макітру,
бере з шухляди гУсяче перо

і борошно просіює крізь сито
у кошик із тоненької лози,
опару виливає у корито
і хреститься весь час на образИ...

На сивих косах-чепурна хустинка,
поверх сорочки-вишитий фартух...
Бабуся справді схожа на картинку-
така красуня,аж захоплює мій дух!

...Стою тихенько в сінях за дверима...
Бабуся місить тісто,стіл скрипить...
Дивлюсь на неї сонними очима
й мені кортить хоч трішки помісить!

Усе б гаразд- та влізло на драбину
на верхній щабель кошеня руде,
рятую кицьку й чую:"Цить, дитино,
бо лихо буде-тісто опаде!"

...Іду навшпиньках...В хаті дим і спека,
і вогники виблискують в печі...
Бабуся тісто накладає в дека
й цілує ті майбутні калачі,

підхоплює старими рогачами,
сажає в піч і прикрива заслін
з любов"ю та із молитвами:
"Хай вдасться хліб мій,Господи!Амінь!"

...Сиджу на східцях і ковтаю слинки...
І мрію-дві хлібини підгорять!
Бабуся знає:я люблю скоринки,
засмаглі так,що в роті аж хрустять!

...Чекаю хліба,як чекають СвЯта!
Долоня тепла пестує плече...
Сміються з мене хлопці та дівчата:
"Скориночка від тебе не втече!"

...І ось це Свято,вкрите рушниками,
духмяним сонцем на столі лежить!
Бабуся його скроплює сльозами...
(Чом плакати в таку щасливу мить?..)

...Бабуся теплі скибки відрізає,
хлібину притуливши до грудей,
і наче Божа Матір вимовляє:
"Їж,люба,їж...та пригости дітей..."

...Беру скориночку-і прокидаюсь...
А житній хліб пахтить!пахтить!пахтить!
То лише сон...Я похапцем вдягаюсь...
То лише сон...А що ж мені робить?

...Велике місто...Супермаркет близько...
І все тут є:ковбаси,хліб і сіль.
Чом плачу я,мов скривджене дівчисько?
Чому не можу вгамувати біль?

То лише сон...Звичайно...Зрозуміло...
А сльози -справжні! Сльози,як окріп,
бо я в житті смачнішого не їла,
ніж той бабусин НЕЗАБУТНІЙ ХЛІБ !!!