Птах

Ди Мэй
Сонячний день... Гарна погода,
Та в серці у неї сніг та негода...
Йде по місту, вся у думках...
Мріє літати вона так, як птах...
Мріє вона у хмарах літати,
Сміятись, кохати і знову літати...
Навпроти ідуть прості перехожі,
Всі такі гарні, яскраві, як рожі...
Йде вона далі, нікого не бачить,
Ніщо і ніхто для неї не значить...
Спинилась на хвильку, чекає чогось...
Глядить на будинок... Туди тяне її щось...
Піднялась по східцях... Поверх якийсь...
Йде до краю... Чує голоси чиїсь...
Стоїть на краю і дивиться вниз...
Це, напевно, манив той карниз...
Легкий вітерець їй дує в лице,
Їй здалось, що навкруги все занадто сумне...
В голові миттєва думка і крок вперед...
Всі люди дізнались про її секрет...
Скінчилось терпіння... Вона не могла більш чекати...
Її мрія збулась... Вона навчилась літати...
                29.04.09


© Copyright: Ди Мэй, 2010
Свидетельство о публикации №110123104886
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Ди Мэй
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Ди Мэй