стиха вiтер
Нечувана краса зринає знову.
Ловлю, як щастя, твій веселий сміх,
Як доказ незабутньої любові.
Далеко ми, та живемо в серцях,
Бо паростки кохання ще живії...
Крізь терни ми пройшли зірковий шлях,
До квітня залишивши всі надії.
Свидетельство о публикации №110123102655
кохання не вмирає: засинає, як ваш сніг))))
Дуже гарно
Катеринка
Катерина Пивак 13.02.2013 13:02 Заявить о нарушении