Завіхола завіяла, накрила,
Заплутала спокушені узбіччя,
Сліпого сонця тіні мозаїчні
Смерканням каламутним захопила.
Склепінь кошлатих захолола брила,
І вершників зринаючих величчя –
Руно коштовне піднімають звично
З пухкого долу на невтримні крила.
Застиглий порух, упокірна втома,
Шорсткого скрипу нестійка луна.
Біль полохливий, пристрасть несвідома,
Бруньок смолистих вічна таїна.
Сонат могутніх не заграти вітру –
Сліди самотні, складені пюпітри....
2001
Завiхола завiяла, накрила...
© Copyright: Надя Чорноморець, 2010
Свидетельство о публикации №110123006721
Свидетельство о публикации №110123006721
Рецензии
Вишукана поетичність, Надю! Фантастично чудові образи! Щиро радію твоєму умінню без пензля змалювати і “руно коштовне”, і все інше (не повторювати ж всенький вірш!). Наснаги, Тобі, рідненька!
З любов’ю, Твоя
Валентина Чайковская 17.02.2012 08:06 • Заявить о нарушении
З любов’ю, Твоя
Валентина Чайковская 17.02.2012 08:06 • Заявить о нарушении
Дякую, Валюшо,
завжди радію, коли зустрічаю!
Усього-усього найкращого!
Надя Чорноморець 19.02.2012 23:04 Заявить о нарушении
завжди радію, коли зустрічаю!
Усього-усього найкращого!
Надя Чорноморець 19.02.2012 23:04 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.