Метелик - білі крильця
У темряві блукає.
Тріпоче і боїться,
А виходу немає.
Він бачив ніжні квіти
І пив нектар солодкий,
Так легко було жити,
Світ був такий широкий.
Та раптом зникло сонце,
Холодна ніч крадеться.
Метелик у віконце
Так відчайдушно б’ється.
На вогник мерехтливий
В надії він злітає.
Метелик білокрилий
У полум’ї згоряє.
Як серця голос чуйний,
Немов душа відкрита,
Метелик нерозумний
Летить на промінь світла.
05.09.2004
Метелик
© Copyright: Роман Зуев, 2010
Свидетельство о публикации №110123002390
Свидетельство о публикации №110123002390
Рецензии