Плiтки

Ідуть дві жінки за водою,
Про щось пліткують, як завжди:
Як кум кохається з кумою
І що Степан пропив штани.

- Ти чула, що Іван женився?
А Чумаченки розвелись?
Микола з горя аж напився
І знову з жінкою побивсь.

У Куркуленка на городі,
Поспіли дині й кавуни.
Він стереже їх, сміх та й годі,
Заліз, злякавшись в бур’яни.

Лежить і дихати не сміє,
Хтось знов прийшов по кавуни.
Від страху тіло все німіє,
І потекло щось у штани.

А вранці з бур’янів піднявся,
Кабан сусідів дині їсть.
Щоби зловити, взяв погнався.
Ну, постривай же, клятий гість!

Кричить Миколі із городу:
- Давай завалим кабана
Це він підрив всю огорожу,
Очима водить, мов сатана.

Микола ніж бере зі столу.
- Давай, сусід, жени сюди,
За хвіст хватай! Вали додолу!
Так захотілось свіжини.

Кабан як двине головою,
І рилом, бац, їх стільки міг!
У Куркуленка чуб мітлою
Микола враз звалився з ніг.

Стоять і наче оніміли.
Очима водять, де кабан?
Поїсти свіжини хотіли,
А він задав їм дерибан.

Куми, ти чула, знов побились -
Іван з кумою переспав.
А вчора, наче, помирились.
Петро її уже дістав.

Ревнує жінку, мов дурило,
А як нап’ється враз тікай.
Наїв, напив своє барило,
І броде по селу, бугай.

Плітки плетуть в селі і в місті,
Бо язики в нас без кісток.
Вони як солодощі в тісті -
З’їси, і хочеться іще ковток.